Беременность

04.06.2014

Щоденник "Вже на сама, але ще не вдвох" 40 тижнів

40 тижнів вагітності6:03 У голові одна думка: «Вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь і так ще мільйон разів» Ти мала народитися ВЧОРА! ВЧОРА! ВЧОРА! Я вже годину не сплю. Дивлюся на зіроньку у вікні. Вона мені здається набагато ближчою, ніж твоє народження. Немає бажання ні до чого. Я не хочу спати, не хочу їсти, не хочу читати книгу, уже не можу лазити в інтернеті на батьківських сайтах, де постійно нагадують: перечитайте літературу і готуйтеся до пологів. Я вже напам’ять вивчила всю можливу літературу.


Я вже знаю про пологи більше, ніж про все інше разом узяте. У мене болить абсолютно усе тіло, окрім нижньої частини спини і живота. Таке враження наче моя вагітність стала розвиватися у зворотному напрямку. Печія, яка має проходити за 2 тижні перед пологами, тільки посилилася. Її не можна зняти будь-яким із методів, які допомагали раніше, навпаки, тепер вона виникає навіть після прийому води або чаю. Живіт, який має за 2-4 тижні до пологів опускатися і дати можливість дихати легше, давить під самі ребра. Мабуть, якби міг, уже б до горла доріс. А ще синдром «гніздування». Який дурак його придумав. Виникає у вагітної жінки за тиждень-два до пологів. Ха-ха!!! Це не про мене! У мене він уже кудись зник.


40 тижнів вагітностіДійсно, щойно я пішла у декретну відпустку, мені хотілося навести лад у будинку, я з великим задоволенням ходила по дитячим магазинам і вибирала дитячі речі. Ми з татком поїхали в Київ, щоб купити дитині коляску. Мене вивчили уже всі продавці дитячого одягу на базарі, бо я тижнів 5 підряд обходила їх усіх у пошуках зимового комбінезону, який планувала купити на виписку із пологового.


Я з великим задоволенням взяла у руки крючок і почала в’язати пінетки. Та це просто подвиг, вважаючи, що я держала крючок у руках перший і останній раз класі у 3, та й то на уроці праці. Мабуть не зовсім вдало, не пам’ятаю. Тепер просинаюся вранці, відкриваю шухлядки з дитячими речами і просто не розумію, для кого чи для чого я їх купувала. Навіщо у залі третій місяць стоїть коляска? Моє життя зупинилося.


У кожної людини навкруги є якісь бажання, плани на вечір, на завтра, на тиждень. У бабусі – зарізати свиню і побілити сарай, обов’язково до пологів. У чоловіка – сходити у вихідні на полювання, обов’язково до пологів, адже сніжок випав і слід буде добре видно. У баби сусідки, у якої хвора мати, плани на її одужання, адже я роблю їй уколи, а після пологів цим не буде кому займатися. У друзів на неділю свято з приводу закінчення університету і отримання диплому, - постарайтеся не народити і прийти. У племінника перший день народження, якщо не будете у пологовому, то приходьте. А ще одна знайома тітонька: «Може ви почекаєте до 1 січня, з нового року піднімають виплати на народження дитини вдвічі!». Друзі чоловіка дізнавшись, що мені народжувати у грудні дуже здивувалися: «Як? Уже?» Ні блін, я буду ходити вагітною 2 роки, як слон! Вчора була у жіночій консультації і мій лікар вбила мене наповал: «Постарайся народити на наступному тижні і більше не приходити. Ну якщо не народиш днів за 10-12, то тоді приходь!».


ПОСТАРАЙСЯ НАРОДИТИ! Та якби це хоч якось залежало від мого старання, я б народила уже 1 грудня, тобто 2 тижні назад. Я боюся виходити на вулицю. Раптом стільки людей стали моїми «найкращими друзями і найближчими родичами», до речі до вагітності не всі зі мною навіть віталися. І кожному обов’язково кортить спитати: «А коли? А кого ждете? А ще довго? А ти ще ходиш?», або висловити свої побажання: «Я хочу, щоб у вас був хлопчик, навіщо вам дівчинка?» чи навпаки, «У тебе такий гарний животик, що аж потрогати хочеться», «Ти зовсім не змінилася, тільки живіт виріс», «А знаєш, по народним прикметам, у тебе буде…» Дзвонить телефон. Якщо він лежить десь далі у зоні досяжності моєї руки і я беру трубку не після першого гудка, а трошки пізніше, то обов’язково замість слів «Привіт! Як справи?» чую: «Ти чого так лякаєш? Ми думали, що ти вже народжуєш!».


О 6:52 прийшла смс від подруги, що її інша подруга народила хлопчика. У будинку 5 кімнат, а мені довелося із ноутбуком закритися в туалеті, щоб поділитися своїми думками. У кухні і коридорі смердить свіжим м’ясом – учора була свіжина. Довго ж я там просиділа одна, хвилин 10! Усім раптом захотілося в туалет. Причому почали ходити з інтервалом 5-10 хв. Повертаюся до того, з чого починала. У голові одна думка: «Вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь, вилазь і так ще мільйон разів». 


Автор: Таня Бондаренко - специально для Родительского клуба "Здоровый ребенок"

Возврат к списку


Только зарегистрированный пользователь может оставлять комментарии. Войти или зарегистрироваться