Детки

02.06.2014

Боротьба за грудне вигодовування

Я, знаючи, що грудне вигодовування – це цілком природний процес, абсолютно не підготувалася до нього. Я була впевнена, що дитину одразу після пологів прикладуть мені до грудей і весь процес лактації запуститься самостійно. Але, як показав досвід, за тривале і якісне годування мені довелося поборотися і не один раз. 


Першою проблемою, з якою мені довелося зіштовхнутися стала відсутність молока.


У мене були абсолютно нормальні пологи і дитина отримала найдорожчі краплі молозива ще у пологовій залі, але мене попередили одразу: дитина крупна (4 кг), тому може бути голодна, доки з´явиться молоко. Я не придала тоді уваги цим словам, а через добу плакала крокодилячими сльозами.


Донька постійно кричала, бо була голодна, мої груди розпирало від болю, а молока не було. Знаючи рекомендації ВООЗ щодо замінників груді, тобто пляшечок і сосок, я відмовлялася навідріз від суміші чи соски, що мені пропонували у пологовому. Врешті решт, коли моя дитина розгризла мені соски до крові, накричалася протягом доби і ми обоє виснажилися, я погодилася на пляшечку з дитячим харчуванням.


Щойно донечка поїла, як одразу ж заснула. Я відключилася слідом за нею. А коли ми прокинулися, то педіатр подивилася на мої груди і сказала, що нарешті з´явилося молоко і я можу годувати дитину. Дитяча медсестра навчила мене як правильно прикладати дитину, чим мазати рани і допомогла розцідити грудочки.


Другою проблемою став лактаційний мастит. Молока було вдосталь, але молочні протоки були не достатньо підготовленими. Деякі із них були завужені, деякі навпаки розширені, знову почали утворюватися грудочки. Вони були не болючі і не доставляли мені дискомфорту.


Аж ось, приблизно через 10-12 днів після пологів у мене піднялася температура. Дуже швидко, буквально за 1,5 години із 37 до 39,9ºС. Я почувалася просто жахливо. Я ледь не втрачала свідомість. Постійно були головокружіння. Я боялася взяти дитину на руки, щоб випадково не кинути, бо відчувала страшенну слабкість і ледве сама трималася на ногах. Відвідування лікарні завершилося для мене уколами в грудь, на мові медиків це називається «блокада». Грудь накололи новокаїном і антибіотиком, а потім відправили додому. Порекомендували протягом найближчих 2 годин зціджуватити молоко по максимуму і не давати хвору грудь дитині, іншою ж можна було годувати.


Добре, що мені пощастило з медсестрою, яка допомогла розцідити хвору грудь, а ще навчила, як це правильно робити не тільки мене, але і мого чоловіка. З тих пір, відчуваючи найменшу грудочку чи незначний підйом температури, ми вправно робили массаж груді і зціджували застояне молочко, щоб не допустити маститу знову. Гіпогалактія, або мала кількість молока, саме це супроводжувало мене перші місяці життя дитини.


Донька добре смоктала молочко, але на жаль, навіть виївши обидві груді, харчування не вистачало більше, ніж на 2 години. Мені доводилося годувати дуже часто, буквально через 1-1,5 години, а іноді і через 40 хв. Я була фізично прив´язана до дитини, а ще страшенно виснажена. Не було і мови про те, щоб кудись відлучитися. Мої близькі, особливо мама, весь час повторювали, щоб я не мучилася і підгодувала дитину сумішшю із пляшечки… Як я це все витримала – донечка гарно набирала вагу і добре розвивалася.


Ось це і було найбільшим стимулом, задля якого я намагалася максимально продовжити грудне вигодовування. Я не ставила за ціль годування до 2 років, навпаки, спочатку я намагалася годувати дитину до 1 місяця, потім до 3 місяців, потім до 6, тобто початку прикорму… Потім стало трошки легше, ми обоє звикли до такого ритму харчування плюс я завжди могла підгодувати дитину кашками чи овочами.


Мій досвід грудного вигодовування склав 1 рік і 7 місяців. Це був нелегкий «молочний шлях» з безліччю помилок, але ми пройшли його вдало. Моя донька майже не хворіє, а із найстрашніших хвороб нам зустрічалися тільки сопельки і незначний кашель. За грудне вигодовування варто боротися, адже це користь і для вас особисто і для вашої дитини. Зовсім скоро мені доведеться вдруге розпочати годування груддю. Я сподіваюся, що проблем і помилок цього разу буде менше. Але в будь-якому разі знаю точно, що буду боротися за молочко до останньої краплі. 

Возврат к списку


Только зарегистрированный пользователь может оставлять комментарии. Войти или зарегистрироваться