Детки

02.06.2014

Наш тато про перший рік Тарасика

8 січня моєму синочку виповнився 1 рік. Тож саме час підбити підсумки, чого він навчився, та чим я допоміг йому в цьому. Ні для кого не є таємницею, що дитина найкраще розвивається у грі. Тому ми з сином гралися! У що та чим саме - про це буде моя розповідь.


1 місяць.


На перший погляд здавалося, що Тарасик нічого не розуміє та не вміє, а насправді ми вже гралися у спіймай поглядом брязкальце, стеж за татковим обличчям (я повільно нахиляв голову вліво-вправо, а син знаходив мене) та в хто найміцніше у світі стисне татків палець крихітною ручкою.


2 місяць.


У цьому віці Тарасик уперше осяяв наш дім своєю посмішкою. Ми гралися з ним у гримаси: спочатку я повторював за сином вирази його обличчя, а потім пропонував йому повторити за мною. Ми співали, «розмовляли», уважно вислуховуючи один одного. Синочка вже в більшій мірі почали цікавити брязкальця. Він не просто стежив за ними очима, а й тягнувся ручками.


3 місяць.


Дивовижно, як швидко він росте! Тепер можна було давати синочку в руки іграшку і він певний час тримав її. У малі рученята вкладали м’якенький м’ячик із тканини, пластмасові цяцьки, клапті тканини різної текстури. Тарасик вперто не хотів лежати, тож ми гуляли на руках, розглядали все довкола, називаючи, що саме бачить синок.


4 місяць.


Ось коли синок по-справжньому «розговорився». Слухати його розповіді можна було без краю. Тарасик із задоволенням грався в ку-ку (страшенно радів, коли я несподівано виглядав з-під ковдри), що вже й казати, про Сороку-білобоку та Козу рогату. Найулюбленішою ж іграшкою в цьому віці в синочка були його ручки.


5 місяць.


Ігор значно побільшало – Тарас навчився повзати. Йому подобалося гратися в літачок (сина клали на великий фітбол, він піднімав догори ручки, ніжки, голову, і так його погойдували в різні боки), в гусіньку (коли син лежав на животику, підставляв йому під ступні руку, Тарасик відштовхувався і повз). Серед іграшок перевагу надавали брязкальцям, кубикам та всьому, що легко вміщується в ручку.


6 місяць.


Тарасик став досить вправним у грі хапай-тримай. Почалися експерименти, що носили причинно-наслідковий характер: син кидав іграшку та чекав, коли йому її подадуть. Ця забава могла тривати без кінця. Також синочку подобалося шукати предмети, які я ховав у нього на очах.


7 місяць.


Тарасик навчився сидіти. Він із задоволенням розглядав дитячі книжечки, грався м’ячиками, милувався собою у дзеркалі. Його почали цікавити машинки старшого брата Андрія. Багато радості доставляло йому гойдання на гойдалці.


8 місяць.


Тарасик захопив кухню! Каструлі, ложки – все брязкало, дзвеніло і бамкало. Ми стали більше «читати». Ігри сина стали значно осмисленішими.


9 місяць.


Тарас із захопленням грався з дитячим посудом. Щось кудись вставляв, всовував, а потім витягав і т.д. Страшенно полюбляв тьопатися у воді. Син навчився «танцювати» самостійно, стрибаючи під музику на попі. Йому дуже подобалося стежити за мильними бульбашками, поганятися за м’ячем, тримаючись за мамині руки, гратися в ладки-ладусі.


10 місяць.


Уперше запропонували сину погратися сортером. Поки що всі фігурки залазять і вилазять через один найбільший отвір. Пірамідка і рамка-вкладиш теж поки тільки розбираються, але все ще попереду. Ми познайомилися з пальчиковими фарбами – це було весело. Нарешті синок помахав «пока-пока» та навчився диринчати, імітуючи звук машини. У цей час у Тараса з’явилося нове прізвисько: Маленький пилосос. У килимі віднаходилися та запихалися до рота будь які крихти та смітинки.


11 місяць.


Синочку подобалося гратися дрібними іграшками, тому увага до того, що де лежить підвищилася. Тарасик грався ксилофоном, намагався будувати вежу з кубиків, ховався у дитячому наметі, і, як будь який хлопчик, обожнював машинки, чим доволі часто засмучував старшого брата. Його девізом стало: «Зламай те, що набудував Андрійко». Із радістю погоджувався гратися у всі пропоновані йому ігри. Головне, щоб на нього звертали увагу. Тарасик пішов, чим розширив можливості для ігор.


12 місяць.


Граємося у футбол, малюємо олівцями і фарбами. Нас цікавлять всі іграшки, що трапляються на шляху. Дійшов час і до вивертання речей із шаф. Із захоплення дивився Новорічне свято у дитячому садочку. Зустрів перший Новий рік. Багато вміє, ще більше хоче. Підсумовуючи усе вищесказане, хотілося б сказати: «Розвивайтеся граючись та грайтеся розвиваючись!»  


Автор: Тетяна Неласа - специально для Родительского клуба "Здоровый ребенок"

Возврат к списку


Только зарегистрированный пользователь может оставлять комментарии. Войти или зарегистрироваться